Коли ліхти арени розгоряються, кожна статистика — це вірш, а не просто цифри. Топ-5 драфт — це не лише честь, а космічне збігання долі та баскетбол як поезія.

Я як бруклінський аналітик даних з інстинктами стрітболу, бачив, як ШТІ спотворює проекції талантів. Це не фантастичність — це системна упередженість. Алгоритми бачать лише розміри, а не грай і ритм.

Ця угода — не просто статистика. Це поезія руху: Дюрант у #27, Порзінський із Фінікса, Джаретт Сміт II у #10 — їхні історії вигравлені на корті як мовою ідентичності.

Купер Флагг — не гучий хайп, а тиха сила між цифрами. Його 19.2 очки, 7.5 підбирань і 16.3 BPM — це не статистика, а поезія руху, написана м’язовою пам’яттю в тиші.

Франція не відкрила нових зірок через талант — вона їх створила. Це не випадковість, а алгоритми: рух, кут, дані. Замість скаутів — система. Це не майбут, а майбут у коді.

Ян Ханшень — гравій номер 34–36 у драфті — ігнорується командами, хоча його оборонні метрики та рухова ефективність перевершує всіх. Це не хайп — це аномалія теплової карти.

Як штучні інтелект розкриває приховані механізми ціноутворення у драфті НБА? Торонто, Міннесота та Маямі грають не з логікою, а з емоційними кодами — кожен вибір — це історія влади та бажання.

Ян Хансен — тихий гігант із Шаньду, чия статистика говорить гучіше, ніж будь-які реклами. Його захист пейнту — це поезія, написана блоками та відбираннями, а не цифрами.

Я проаналізував дані Хан Шена — 2.18 м, 114 кг, розмах рук 2.20 м — як аномалію в лізі, створеній для менших гравців. Системи не бачать великанів — і це не про талант, а про застарілі шаблони.