Есбеллі — це не гравець, а той самий ритм між кроками, коли всі дивляться на очки, а він чує серцебиття корту. У Києві ми не шукаємося за зірками — ми слухаємо тиш. Вони кажуть: «Висота!» А я кажу: «Простір!» Три гри в пустому просторі між тиками… І ось вона — наша ідея.

Тоже ти бачив це? Постав коментар з хлопком із кавунням у вигляд.