Насправді зірки — не топ-піки

Міф граваря

NBA-драфт завжди обертається навколо граварів із 25+ очками за гру. Але після 87 спостережень на коледжних дворах я зрозумів: ефективність не кричить — вона шепче. Даррена Петерсона? Він набирав 42% з трьох, але лише 14,3 ОПГ. Його вплив — +28 очок за 100 операцій, а його довжина, робота ногами та здаття трьох позицій зробили його системою — не зорею.

Тихий дисбаланс

А. Дайбанца отримав увагу за свої серединнi шуты. Але що пропускали сканти? Його рух без м’яча був елітним. ВІн не требув бути основним граварем — вІн був тригером, що розблокував х’юстонську офенсивну систему через перетворення простору.

Захистна перевага не вимыряється у блоках — вона вимыряється у порушених ритмах.

Недооцiнений двигун

Картер Кнокс навть навть із топ-50 на драфт. А потiм вiн набирав 80% із лiнiї за останню 12 гр: сигнал, який жоден алгоритм не помовив до того моменту.

Його брат гравав перший раунд — але мотор Картера? ВІн навть не зупиняється. ВІн не потребує блиску для важностi; йому потрiбно час — кожна операцiя — щоб перемiстити захистникiв у хаос.

Данi над драмою

Ми переслiдуємо видаткуючий данк бо його легко продати. Але справжня цiнина? Вона прихованa у граварях, що набирають 2,1 перехоплення (Майлз Байрд), крилах, що переключаються на центри (Кейлб Уїлсон), та великих, що обертаються як гравар i (ГенрI Весаар). Це не зорї — це системи. А системи перемогают титули коли граварї меркнуть.