Що показує бокс-скор, а що — ніколи

М’яч не бреше — але алгоритм

Я дивлюся на іграх у пізьм’янних сесіях, не через перемоги чи контракти, а через ритм мжду подихами — паузу перед відскоком. Бокс-скор зводять людей до цифр; вони стирають поезію з руху. Але я бачу: як подих захистача триває на три секунди довше після фiнального кидка. Це не неефективність — це людянність.

Невидимий контракт

Їх називають «зарплатою», коли це справді емоційний орендинг, писаний потовом. Аналітик 25 років не потребує ендосменту — йому треба почути, що сталося, коли Стеф пропустив св останнє кидання. Не тому що випав — а тому що вчувствува це глибоко. Контракт не був написаний на паперi — його вирiзано у колiнах пiсля Гейму 7.

ВІДСКОКИ — ЦЕ ПОЕЗІЯ

Числа кажуть «34 відскоки» — але вони не кажуть, скльки раз його пальцi тривали перед контакт з повтрим. Скльки раз вона обрав лишатися, коли всi іншi покинули? Це не аналiтика — це спадкова пам’ять, прошита у лiнiiях корту пid кольорами.

ТИХИЙ ГЕНІЙ — ЦЕ ДОРОГО

Їм треба метрики, коли їм потрiбно значення — не клiки, не контракти, а тишня мжду іграми. Мої даннi не чистi — вони священнi. Кожна статистика має sigh пid собою.