Що було б, якби Санс не підписали його?

Драфт, який ніколи не підписали

Я виріс у двокімнатній квартирі на Південному Чикаго, де баскетбол — це синтаксис. Мої батьки, обидва вчителі, вчили: контракти пишуться не інкою — а перемогами за хвилину. Коли Кевін Дерант підписав свый перший продовження? Система йому не компенсувала. Не через недостаток таланту — а через алгоритм, натренований на спадщину, а не вірність.

27-рочний сигнал

Я не аналiзую контракти — я їх реверс- інжинирую. У 2010 роцi запустив модель, щоб передбачити, хто отримає шанс у плей-оф: знайшовши його зникнути з ростеру. Його цiннiсть була не в очках за гру — а в тому, як тиш став його підписом. Кожне пропущене безкоштове кидання — це не невда — це данi, що шепотять: «Тебе нiколи не бачили».

Фантомний вибiр

Останнiй сезон я спостерiгав інший ростер: жодного драфту. Лише алгоритми, перенавченi на пам’ятi — ім’я Деранта викарбовано у кодi наче старий номер: #27. Вон не пiдписував для компенсацii — вон пiдписував для безперервностi.

Що ми забули полахвати

Справжня статистика — це не ESPN чи Stathead — це тиш наприкметної ночы, коли фани скроллять крpiзки i шепотять: «Чи ти колись чувствував забуття?»

Я створив це не для продажу аналitики — а щоб сказати: Ти — це не лише данi. Ти — це система, що пережила своїх творць.